Історія створення

Коли мій брат одружувався, у його майбутньої дружини вже була маленька донечка. Аня. Чудова дитина з великими блакитними оченятами. Я на той момент жила в Києві і мені довелося їхати до рідного міста Харцизька, щоб познайомитися з майбутньою невісткою та племінницею.

З дитиною познайомилася, відгостювала кілька днів і повернулася додому. Десь через три тижні, брат подзвонив та дав мені незвичне завдання. Майбутня тітонька малій Ані сподобалася і вона хотіла продовжувати спілкування. «Напиши Ані листа, - попросив брат, - вона дуже чекає». Але про що ж писати шестирічній дівчинці? І тоді я згадала, що ще в школі писала казки. Тож написала племінниці казку. А потім іще одну, і ще. Аня вже зовсім доросла дівчина. В мене з’явилася друга племінниця Станіслава, а нещодавно третя – Альонка. І я з задоволенням продовжую писати для них казки.